Освіта без бар’єрів: про гідність, ментальне здоров’я і підтримку ветеранів

Автор: Михайло Бакалюк, ветеран російсько-української війни Керівник проєкту VYMIR в ГО «Терра інтегріті» Заступник Начальника Управління з питань ветеранської політики Ірпінської міської ради 

Нова соціальна реальність

Повномасштабна війна в Україні змінила життя мільйонів людей. За цей час зафіксовано понад 100 тисяч ампутацій, і сьогодні в Україні проживає понад 3 мільйони людей з інвалідністю — майже 8 % населення. Ці цифри не просто статистика, а виклик для держави, суспільства й освітньої системи.

Освіта має стати простором, де кожна людина отримує не лише знання, а й підтримку для збереження психічного здоров'я, соціалізації та професійної реалізації.

Чому ментальне здоров'я в освіті важливе

Вчителі часто є «першою лінією підтримки» для дітей, молоді та дорослих, які пережили травму війни чи мають досвід інвалідності. Саме через освіту можна створити атмосферу безпеки й довіри.

Ефективними практиками допомоги стають:

• арт-терапія,

• групова робота,

• заняття спортом,

• щирі та безпечні розмови.

Освіта як простір можливостей

Інклюзивна освіта дає суспільству значно більше, ніж здається на перший погляд:

• доступні корпуси та адаптовані навчальні програми;

• нові професії та унікальний досвід студентів;

• розвиток закладів освіти завдяки більшій кількості студентів;

• формування нових компетенцій на ринку праці;

• підготовку конкурентних фахівців для роботодавців.

Інклюзія в освіті — це інвестиція, яка завжди окупається. Адже ветерани та люди з інвалідністю стають не лише студентами, а й майбутніми професіоналами, які розширюють межі можливого.

Практика змін: що вже зроблено

Проєкт VYMIR, ініційований ГО «Терра інтегріті», впроваджує інклюзію у шкільні та університетські програми, а також у професійно-технічну освіту. Йдеться про:

• розробку й пілотування вибіркових дисциплін;

• проведення тренінгів для освітян;

• навчання комунікації з ветеранами та людьми з інвалідністю для команд у сфері культури й сервісу.

Такі кроки формують нову освітню культуру — культуру гідності, поваги й рівних можливостей.

Особистий вимір

Проєкт народився не лише як соціальна ініціатива, а й як особиста історія. Ветеран російсько-української війни Михайло Бакалюк, автор проєкту, ділиться власним досвідом ментального відновлення, який став основою для ширшого суспільного діалогу про гідність і підтримку.

Його слова звучать як заклик:

«Відкрийте двері, я увійду. Чи будете до того ви готові? Впустіть мене, Розгубленого Гостя, в цей світ, до вашого Будинку Сонця».

Висновок

Безбар'єрна освіта — це не лише адаптовані приміщення, а й зміна мислення. Це здатність побачити в кожній людині потенціал, а не обмеження. Це готовність освітян і суспільства підтримати тих, хто повертається з війни чи живе з особливими потребами, і дати їм простір для розвитку.

Інклюзія в освіті — це шлях до гідності, психічного здоров'я і сильної держави.